ДЕНЬ ЗАХИСНИКІВ І ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ
1 жовтня – ми відзначаємо свято небайдужих, сміливих, патріотичних чоловіків і жінок, які щиро люблять Україну та самовіддано її захищають! Завдяки їм ми усвідомлюємо, що мир, спокій і незалежність – це не просто слова, а найбільші цінності, що можуть бути і є в житті людини.
Наші воїни, захищаючи суверенітет і непорушність кордонів держави, зміцнюють віру українського народу у стабільний, гармонійний розвиток країни, надихають на плідну працю та сповнюють серця почуттям гордості і шани.
З метою сприяння національно-патріотичному вихованню дітей та учнівської молоді, популяризації героїзму військового подвигу, вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць України, Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти рекомендує провести, упродовж першої декади жовтня 2024 року, у закладах загальної середньої освіти тематичні заходи: години спілкування, уроки Мужності та Пам’яті, уроки-презентації, «круглі столи», перегляд відеофільмів; благодійні акції з надання допомоги ЗСУ; майстер-класи «Оберіг для українського воїна»; виставки дитячих малюнків та творчих робіт; спортивні змагання; патріотичні флешмоби; науково-практичні семінари для вчителів.
З метою планування та підготовки тематичних заходів до Дня захисників і захисниць України, Сумський ОІППО рекомендує до використання інформаційні матеріали, що розміщено на сайті Українського інституту національної пам’яті (http://surl.li/gkkamp). Зауважуємо, що інформаційні матеріали також можуть бути використані під час проведення Тижня історії та підготовки до НМТ з історії України.
Окрім того, з нагоди 82-річниці від початку формування Української повстанської армії (жовтень 1942 року), у закладах загальної середньої освіти рекомендуємо провести онлайн-екскурсії до історичних, краєзнавчих або інших меморіальних музеїв, місць пам’яті, пов’язаних із Українським визвольним рухом, зустрічі з ветеранами або учасниками АТО, перегляд кінофільмів, флешмоб «Мужність і відвага крізь покоління», дискусійні майданчики й інші тематичні заходи.
Мета проведення заходів:
- активізувати пізнавальний інтерес учнів до воєнної історії України та її героїв, звернути увагу на тяглість українських державотворчих і військових традицій;
- актуалізувати ідею необхідності захищати суверенітет і територіальну цілісність України як головних передумов незалежності держави, виховувати в учнів почуття особистої відповідальності та готовності до захисту своєї землі;
- поглибити знання учнів про УПА – армію, що зробила значний внесок у боротьбу за незалежність України, мала вагомий вплив на формування національної самосвідомості Українського народу;
- формувати і розвивати різні види вмінь, навиків, що мають стати фундаментом формування громадянської, історичної та національної свідомості учнів;
- формувати активну громадянську позицію учнів і почуття патріотизму.
Історія УПА в особах.
Роман Шухевич (1907-1950) народився у Львові в родині українських інтелігентів. У дитинстві й юнацтві Роман активно займався спортом. Першою школою фізичної підготовки став Пласт. Громадську діяльність поєднував із навчанням, опановував інженерні науки у Львівській політехніці.
1923 року Роман вступив в УВО, а 1929-го року – в ОУН. Протягом 1930-1934 років очолював бойову референтуру Крайової екзекутиви ОУН, що здійснила кілька гучних бойових актів. Врешті, саме через один із них (вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького) поліція провела масові арешти. Серед затриманих був і Роман Шухевич, якого заслано до концтабору в Березі Картузькій, а згодом – тюрми «Бригідки». Вийшовши на волю у 1937 році, заснував та очолив першу в Галичині українську рекламну фірму «Фама».
1939 року став на захист Карпатської України. 30 червня 1941-го року на чолі «Нахтігалю» ввійшов до Львова. Того ж дня ОУН проголосила Акт відновлення Української Держави та створила Українське державне правління. Шухевич став заступником міністра військових справ.
У листопаді 1943 року він став Головним командиром УПА. У липні 1944 року внаслідок об’єднання українських політичних сил утворився підпільний парламент – Українська головна визвольна рада. Роман Шухевич – «Тарас Чупринка» очолив Генеральний секретаріат УГВР. 5 березня 1950 року в селі Білогорща біля Львова в останньому бою генерал-хорунжий Роман Шухевич загинув.
Кирило Осьмак (1890-1960) народився на Миргородщині (Полтавщина). Активний учасник українського національного руху, член Української Центральної Ради. За Директорії працював при уряді УНР. Уперше заарештований більшовиками 1929 року, 1930-го – другий арешт. За вироком суду присуджено 3 роки концтабору, що згодом замінено на адмінзаслання до Сиктивкара. У 1938 році відбувся третій арешт. На волю вийшов у 1940-му році.
З літа 1942-го року співпрацював з ОУН (б), був залучений до пропаганди. У липні 1944 року обраний президентом УГВР, склав проєкти її головних програмних документів. Того ж року Кирила Осьмака заарештували радянські органи безпеки та присудили 25 років ув’язнення. Помер у Владімірській тюрмі у віці 70 років. Тільки у 2004-му році перепохований у Києві на Байковому кладовищі.
Тарас Боровець – «Бульба» (1908-1981) народився на Рівненщині в родині селянина. У перші дні німецько-радянської війни з групою однодумців йому вдалося роззброїти червону міліцію в Сарнах на Рівненщині. З приходом нацистів його було призначено комендантом поліції Сарненського округу. Щоб «зачистити» район Полісся від залишків Червоної армії, Боровцю дозволили створити з українців групу в тисячу бійців. Згодом він переніс до Олевська штаб організації, яку назвав «Поліська Січ».
16 листопада 1941 року це військове формування було розпущене. У подальшому на основі «Поліської Січі» навесні 1942 року Тарас Боровець відновив загін під назвою УПА і розпочав антинімецьку боротьбу.
У 1942-1943 роках УПА – «Поліська Січ», що діяла малими партизанськими відділами, налічувала близько 700 осіб. Оскільки УПА Боровця було реальною збройною силою, її намагалися використати різні сторони – і німецька адміністрація, і радянські партизани. Врешті нацисти його заарештували та відправили у концтабір. На волю вийшов 1944-го. Пішов на співпрацю з німцями, у 1945 році очолив парашутну бригаду «Група Б» у складі СС, а згодом виїхав на еміграцію.
Іван Кулик – «Сірий» (1919-1951) народився в Донецькій області. Маючи звання старшого лейтенанта Червоної армії, потрапив до німецького полону, звідти втік із групою бійців і приєднався до лав повстанців.
В УПА командував сотнею, що діяла на Гуцульщині. Вступив до ОУН. З 1946 року став військовим референтом, згодом – референтом пропаганди у Коломийському окружному проводі. 1950-го призначений окружним провідником ОУН Коломийщини. Отримав ступінь сотника УПА. Загинув 2 жовтня 1951 року на Івано-Франківщині в бою зі спецгрупою МВД.
Ніл Хасевич (1905-1952) народився в селі Дюксині на Рівненщині в родині священнослужителя. Юнаком Ніл потрапив під потяг, і йому відрізало ліву ногу до коліна. Гроші, виплачені залізницею за каліцтво, витратив на навчання у Варшавській академії образотворчих мистецтв (відділи малярства та графіки).
Творчість митця умовно поділяється на два періоди: варшавський (1927-1939), де він працював як маляр і графік, і волинський (1939-1952) – графічний. 1927-го року Ніл Хасевич був серед засновників варшавського мистецького гуртка «Спокій». За роки існування групи організовано 13 виставок, у тому числі дві пересувні – на Волині. Протягом 1930-х роботи художника експонувалися не тільки на Волині, а й у Празі, Берліні, Варшаві, Парижі, Лос-Анджелесі, Чикаго, Нью-Йорку.
У 1935 році, після отримання диплома Академії мистецтв із правом викладати, повернувся на Волинь і деякий час вчителював. Став членом ОУН.
У лавах УПА – з 1943-го року. Відомий під псевдо «Зот», «Рибак», «Старий». Керував друкарнею повстанців, працював як редактор та ілюстратор журналів «До зброї», «Український перець», «Хрін». У бункерах, землянках і криївках, за допомогою примітивної друкарської техніки і в умовах нестачі матеріалів створив понад 150 композицій і понад 50 графічних робіт. Серед них – плакати «За Українську самостійну соборну державу», «Воля народам! Воля людині!», «Слава Україні! Героям слава!» (із найвідомішої серії «Волинь у боротьбі»), галерею портретів бійців і командирів УПА, карикатури на комуністичних вождів.
4 березня 1952-го він загинув у бою в селі Сухівці Клеванського району на Рівненщині.
Катерина Зарицька – «Монета», «Маня», «Орися», «Калина», «Легенда», «У. Кужіль» (1914-1986), народилася в місті Коломиї. Донька відомого українського математика, професора Львівського університету Мирона Зарицького. У 1930-ті роки входила до жіночої розвідки у відділі розвідки Крайової екзекутиви ОУН. 1934 року арештована у справі Пєрацького. Звільнена у травні 1939-го року внаслідок амністії. Вийшла заміж за відомого діяча визвольного руху Михайла Сороку.
У березні 1940 року її арештували разом із чоловіком, з яким вона при житті більше не зустрілася. Вийшла на волю 1941 року, продовжила навчатися на інженера. У 1943-му році організувала та очолила підпільний Український Червоний Хрест. Провідниця жіночої сітки ОУН. Активно працювала в підпільній пропаганді, під псевдонімом «У. Кужіль» написала кілька політично-ідеологічних статей. Зв’язкова головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Керівництво визвольного руху відзначило її «Срібним хрестом заслуги». Схоплена у вересні 1947 року на залізничній станції в місті Ходорові. 1952-го року засуджена до 25 років тюрми. Вийшла на волю 21 вересня 1972 року, жила у місті Волочиську Хмельницької області. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові.
Мирної України нам усім, злагоди та щасливого майбутнього!
Віримо у Збройні Сили України та сподіваємося на скору Перемогу! Слава всім нашим захисникам і захисницям!
