ЛІНГВОСЕТ «ГОВОРІМО УКРАЇНСЬКОЮ!»
Українська культура багата на традиції, вірування та звичаї, а кожне свято сповнене сакрального змісту. На Різдво український народ ставить різдвяний дідух на покутті. Цей елемент обрядовості став справжнім символом нерозривного зв’язку поколінь, щедрого врожаю та добробуту.
Дідух – останній обжинковий сніп жита, пшениці або вівса, ячменю. Для його створення обирають найбільш красиві та рівні необмолочені колоски, що зручно складати у сніп, додаючи льону, маку, різних квітів та стрічок для прикраси, щоби надати дідуху містичного значення.
Назва «діду́х» походить від слова «дід» що означає «дух предків», його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп.
Розміщували діду́х на покутті біля ікон та вірили, що він здатен підтримувати зв’язок поколінь, захищати родину від недоброго, сприяти гарному врожаю у майбутньому році.
Символіка дідуха – тривимірність світу (три ноги символізують три світи – підземний (коріння), земний (стовбур) та небесний (верхівка), нерозривний зв’язок поколінь – кількість пучків, яких зазвичай було 3, 7 або 9 – символ кількості поколінь роду та часовий цикл –– 4 яруси та 3 гілки відображають пори року та місяці. 
Різдвяний дідух залишався в хаті до Водохреща. Після цього зерна обмолочували й розділяли на частини для колядників, худоби та засіву. Часто після свят дідух спалювали, що має очищувальний та символічний сенс обряду.
Реалії сьогодення мотивують українців передавати свої культурні цінності від покоління до покоління. Такі ритуали, як створення дідуха є важливою традицією для народу України.
