ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА – ПЕРЕДУМОВА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Зміна клімату, забруднення повітря та водних ресурсів, накопичення великих обсягів побутових відходів – це лише частина глобальних екологічних проблем, що потребують вирішення. Просвітницька робота з питань збереження навколишнього природного середовища має бути надзвичайно актуальною для кожної людини та суспільства в цілому. У цьому контексті особлива роль належить закладам освіти, оскільки саме в шкільному віці формується екологічна культура та відповідальне ставлення до довкілля у майбутніх громадян нашої держави.
В Україні реалізується: Національний план дій з охорони навколишнього середовища на період до 2025 року (затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 № 443-р «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього середовища на період до 2025 року») та Національний план управління відходами до 2033 року (затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1353-р «Про затвердження Національного плану управління відходами до 2033 року»). У цих документах акцентується увага на необхідності активізації просвітницької роботи серед здобувачів освіти з питань охорони навколишнього середовища, сортування та утилізації побутового сміття тощо. Учасники освітнього процесу мають розуміти важливість правильного поводження з відходами, знати про можливості їх вторинної переробки та повторного використання, а також, усвідомлювати негативний вплив несортованого сміття на екосистему.
З метою виконання зазначених вище Національних планів дій, доцільним є проведення у закладах освіти просвітницьких заходів тематичного спрямування (наприклад: інтерактивні лекції та бесіди про важливість сортування сміття; практичні заняття з роздільного збору відходів; організація діяльності шкільних пунктів збору вторинної сировини; перегляд тематичних наукових фільмів; організація зустрічей з представниками підприємств, що займаються переробкою відходів тощо.
ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА «ТРИВАЛЕ ЖИТТЯ ПАПЕРУ»
Важко уявити собі освітній процес без використання паперу. У більшості випадків його виготовляють із целюлози, що є основним структурним компонентом клітинних стінок рослин. Існує кілька основних джерел целюлозних волокон, що використовуються у виробництві паперу, а саме:
- деревина – найпоширеніше джерело целюлози, що одержують із різних порід дерев (наприклад, хвойні (сосна, ялина), листяні (береза, осика, клен, евкаліпт);
- однорічні рослини – коноплі, льон, рисова солома, очерет та інші містять значну кількість целюлози, придатної для виготовлення паперу;
- бавовна – бавовняне волокно є чистим джерелом целюлози і використовується для виробництва особливо міцного та довговічного паперу, наприклад, банкнот або художнього паперу;
- макулатура (перероблений папір) – використаний папір розпускають на волокна, очищають від забруднень і використовують для виробництва нових видів паперу та картону.
Процес виготовлення паперу має такі етапи:
- підготовка сировини: деревину подрібнюють, макулатуру розпускають, волокна однорічних рослин або бавовни очищають;
- отримання целюлозної маси: целюлозні волокна змішують з водою, утворюючи суспензію. До цієї маси можуть додавати різні речовини для покращення властивостей паперу (наприклад, барвники, клеї, наповнювачі);
- формування паперового полотна: целюлозну суспензію виливають на сітчасту поверхню, де вода стікає, а волокна утворюють тонкий шар;
- пресування та сушіння: вологий паперовий шар пропускають через вали, щоби видалити зайву воду та ущільнити волокна; сушать папір;
- обробка: залежно від призначення, папір може проходити додаткову обробку, наприклад, каландрування (для гладкості), крейдування (для покращення друкарських властивостей), ламінування тощо.
Вибір сировини та технологічного процесу залежить від типу паперу, що необхідно отримати, та його майбутнього призначення.
Виготовлення паперу у промислових масштабах, з екологічної точки зору, є шкідливим для природи процесом, оскільки основною сировиною є деревина/рослини. З економічної точки зору – це також є фінансово затратний процес (вирубка лісів, їх транспортування, первинна переробка тощо). Частково спростити й здешевити цей процес можна за допомогою вторинної переробки паперу.
Для вторинної переробки паперу придатні різні види паперу, серед яких: газетний папір (старі газети), офісний папір (використані листи, чернетки), картон (коробки з гофрокартону та звичайного картону), журнали та каталоги (глянцеві та не глянцеві), книги та зошити без твердих обкладинок.
Поряд із цим, важливо розуміти, який папір не підлягає переробці, а саме: термопапір (чеки); фотопапір; ламінований папір; папір, забруднений харчовими відходами, олією та фарбою; вощений папір; паперові рушники та серветки, туалетний папір.
В Україні існує низка підприємств, що спеціалізуються на переробці макулатури, наприклад:
ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» (Обухів, Київська область) ‒ один із найбільших виробників паперової продукції з вторинної сировини (https://www.papir.kiev.ua/);
ТОВ «Житомирський картонний комбінат» (Житомир) ‒ виробляє картон та паперову продукцію (https://cardboard.com.ua/uk/);
ПП «Вторма» (різні регіони України) ‒ мережа підприємств, що здійснюють заготівлю та переробку вторинної сировини, включаючи папір (https://vtorma.ua/ua/pro-nas/dokumenti/) тощо.
Процес вторинної переробки паперу дозволяє створювати широкий спектр продукції, зокрема: новий папір (газетний, офісний, туалетний, крафт-папір); картон та гофрокартон (пакувальні матеріали, коробки); будівельні матеріали (ековата – целюлозний утеплювач); гігієнічні вироби (паперові рушники, серветки); лотки для яєць, одноразовий посуд, наповнювачі для посилок тощо.
Здаючи використаний папір на переробку, кожен із нас робить свій внесок у збереження довкілля та стале майбутнє країни.
