 |
Використання карток – рекомендацій на уроках в початкових класах
Працюючи вчителем більше 30 років, все більше переконуюсь у тому, що зараз, як ніколи раніше, необхідно організовувати роботу так, щоб дитина знаходила задоволення від навчання.
Завдання вчителя - допомогти кожній дитині, дати можливість розкрити все краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього вчитель повинен знати, чим живиться дитяча думка, щиро цікавитися кожним учнем як особистістю. Дуже важливо орієнтуватись не на клас взагалі, а бачити в дітях типове і особливе, прагнути не від випадку до випадку, а в постійно діючій системі використовувати індивідуальне навчання.
Учитель має пам’ятати,що до кожної дитини в класі треба виявляти чуйність, не виділяти особливою увагою обдарованих і не принижувати моралізаторством слабших. Правильно організована робота допоможе кожному учневі відчути себе здібним, потрібним, цікавим для вчителя і своїх товаришів. Саме це – надійний стимул подальшої навчальної роботи учнів із захопленням, з відчуттям власної гідності.
Думку про необхідність диференційованого підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх працях В.О.Сухомлинський: « До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання».
Міцні знання учня – це результат наполегливої праці. Як привчити дитину до такої праці, виробити звичку і бажання перемагати труднощі?
Одним з чинників бажання добре вчитися вважаю створення умов, які забезпечують успіх у навчальній роботі,почуття радості пізнання.
Успіх у роботі – першочергова умова формування особистості. Це внутрішній комфорт, радісний настрій. Якщо зусилля дитини марні, не мають успіху, вона втрачає віру в свої сили, можливості. Постійні невдачі відбивають бажання вчитися. Не слід забувати слів В.О.Сухомлинського: «Є успіх - бажання вчитися. Особливо це важливо на першому етапі навчання в початковій школі, де невдача приносить дитині справжнє горе».Боротися за успіх у навчанні – це значить вчити дітей вчитися, допомогти повірити у свої можливості, розвивати самостійність.
Завдання вчителя – підтримати навчальну активність учнів, бути уважним на уроці, вчасно помітити невпевненість дитини в своїх силах та розгубленість і допомогти їй.
У М. Монтесорі є такий вислів: « Допоможи мені зробити це самому». Її педагогічні погляди будуються на глибокому знанні особистості дитини. Феномен педагогіки М. Монтесорі в тому, що вона вірить у природу дитини, виключає будь-який авторитарний тиск на неї, орієнтується на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.
Створення в класі спокійної, доброзичливої обстановки – ось необхідні складові успіху. Діти вільні, ніякого почуття страху, працюють із задоволенням, бо вчитель акцентує увагу не на помилках, а на перемогах.
Використовуючи ідеї педагогічної науки, я працюю з картками – рекомендаціями, за допомогою яких здійснюю диференційований підхід до навчальної діяльності школярів.
Спираючись на досвід роботи Логачевської С.П. «Диференціація за ступенем самостійності», учнів класу об’єдную у 3 групи залежно від перспектив навчання. Ступінь самостійності учня стає ознакою диференційованої навчальної роботи.
Ось три групи завдань, які використовуються під час диференціації їх за ступенем самостійності.
|
Інструкційні
|
З елементами допомоги
|
З елементами осмисленого застосування знань
|
|
1. З вказівкою на зразок способу дій
2. Пам’ятки
3. Теоретичні довідки
|
1.З додатковою конкретизацією
2. З репродуктивними питаннями
3. З допоміжними вправами
4. З допоміжними вказівками
5. З виконанням певної части ( зразок ).
|
1. З допоміжними питаннями, які допомагають робити:
- порівняння;
- встановлення причинно – наслідкових зв’язків;
- узагальнень і доведень.
2.Із застосуванням вибору рішень.
3. Із застосуванням класифікацій.
|
Саме для першої групи, яку можна назвати групою інструкційних завдань, належать завдання, в яких з допомогою різноманітних засобів розкривається порядок і спосіб виконання завдань. Це - завдання з вказівкою на зразок способу виконання дії, пам’ятки, теоретичної довідки.
Картки – рекомендації подані у вигляді команд, містять у собі готову програму дій, керуючись якою, учень приходить до правильного результату.
|
Письмове додавання
36 + 56
|
|
1.Числа записуй у стовпчик:
Одиниці під одиницями, десятки під десятками. 36
+56
2.Додавання починай з одиниць 92
6 + 6 = 12 12 – це 1 дес. 2 од.
2 од. лишимо під одиницями, а 1 дес. запам’ятовуємо
3.Додаємо десятки:
3 дес. + 5 дес. = 8 дес.
Та ще 1 дес., то буде 9 дес.
Записуємо 9 дес. під десятками.
Відповідь: 92
|
|
Письмове віднімання
82 - 35
1. Від’ємник записують під зменшуваним так, щоб одиниці були під одиницями, а десятки під десятками. При письмовому обчисленні спочатку віднімають одиниці.
2. Від 2 од. не можна відняти 5 од. Беремо 1 дес. з 8 дес. 1 дес. і 2 од. –
Це 12. Від числа 12 відняти 5, буде 7. Запишемо 7 на місці одиниць
3. Від 7 дес. відняти 3 дес., буде 4 дес. Запишемо цифру 4 82
на місці десятків. Дістали число 47. – 35
|
|
|
Популярні картки – рекомендації при вивченні окремих тем з української мови
|
Як готуватися до переказу
1.Уважно почитай текст.
2.З’ясуй значення незрозумілих тобі слів.
3.Визнач головну думку тексту, Знайди ті слова, словосполучення,
речення, які особливо важливі для її розкриття.
4.Розділи текст на частини. Добери до кожної з них заголовок.
5.Запиши план тексту.
6.Усно перекажи текст за планом.
7.Поясни правопис важких для тебе слів.
8.Уважно перечитай ще раз текст.
9.Запиши переказ.
|
Доречними на уроці є схеми усного і письмового розбору речень, оскільки діти часто забувають порядок аналізу.
|
Схема усного розбору речення
а) Прочитай речення.
б) Визнач, яким є речення за метою висловлювання ( розповідне ,
питальне, спонукальне ).
в) Визнач, яким є речення за інтонацією ( окличне, неокличне).
г) Визнач основу речення (Назви підмет і присудок, встановивши
між ними за допомогою питань двосторонній зв’язок. Назви,
якими частинами мови вони виражені.)
д) Назви другорядні члени речення, залежні від підмета, поставивши
до них питання від підмета.
е) Назви другорядні члени речення, залежні від присудка,
поставивши до них питання від присудка.
є) Назви другорядні члени речення, залежні від інших другорядних
членів.
ж) Визнач, якою частиною мови виражений кожний член речення.
|
|
Схема письмового аналізу речення
а) Запиши речення.
б) Підкресли умовними лініями головні і другорядні члени речення
в) Випиши з речення всі сполучення слів парами. У дужках пиши
питання від слова до слова.
Зима засипала землю сріблястим снігом
Зима ( що зробила?) засипала,
Засипала ( що?) землю,
Засипала ( чим?) снігом,
Снігом ( яким?) сріблястим.
|
та картки – пам’ятки.
|
Вчись переносити слова
1. Слова з рядка в рядок перенось за складами: ка – ли – на
2. Не перенось слова з одного складу: гай, пень, клен, дрізд.
3. Склад з однієї букви не залишай в рядку і не перенось
ожи - на, ясе - ни, ра – діо.
4. Букви й та ь при переносі слів не відривай від попередньої букви:
зай – чик, парасоль – ка , парасо – лька
5. Буквосполучення дж, дз, ьо, йо при переносі не розривай:
си – джу, за – дзвенів, ма – йор.
6. Апостроф при переносі не відокремлюй від попередньої букви:
Мар’ – янка, пір’ – їна.
7. Слова з подовженими приголосними перенось довільно:
жи – ття або жит – тя.
8. Не залишай у кінці рядка і не перенось на інший рядок частину
слова, яка не становить склад (не можна переносити:вз – довж, теа –
тр, ходи – ть, вмивала – сь).
9. Не відривай приголосний від наступного за ним голосного:
Зверни увагу! Правильно: Неправильно:
па – пір пап – ір
ті – тонька тіт – онька.
10. Не розбивай односкладовий префікс переносом:
Зверни увагу! Правильно: Неправильно:
під - бігти пі – дбігти
роз - шукати ро – зшукати.
11. При переносі слів з префіксами не залишай у кінці рядка при
префіксі частину кореня, яка не становить складу:
Зверни увагу! Правильно: Неправильно:
при – крити прик – рити
пере - плести переп – лести.
12. Не залишай у кінці рядка відкриваючу дужку або відкриваючі лапки.
13. Більшість слів перенось довільно, однак надавай перевагу таким переносам, при яких не розкриваються значущі частини слова. Можливі варіанти переносів:
україн-ська ук – раїнська укра – їнська українсь – ка
ба – дмінтон бад – мін тон бадмін – тон
ли – стки лис – тки лист – ки
|
Добре допомагають учням картки аналізу частин мови.
|
Аналіз прикметника як частини мови
1. Аналізоване слово.
2. Частина мови.
3. На яке питання відповідає?
4. Початкова форма (Н.в., одн., ч.р.).
5. Число.
6. Рід.
7. Відмінок.
8. Яким членом речення виступає?
|
|
Аналіз займенника як частини мови
1. Аналізоване слово.
2. Частина мови.
3. На яке питання відповідає?
4. Особа.
5. Число.
6. Рід ( якщо є ).
7. Відмінок.
8. З яким слово пов’язане в реченні?
9. Яким членом речення виступає ?
|
|
Аналіз дієслова як частини мови
1. Аналізоване слово
2. Частина мови
3. Початкова форма ( неозначена форма ).
4. На яке питання відповідає ?
5. Число.
6. Час.
7. Особа ( у теперішньому і майбутньому часі).
8. Рід ( у минулому часі).
9. Дієвідміна.
10. З якими словами пов’язане ?
11. Яким є членом речення ?
|
При формуванні навичок свідомого виразного читання вже з 2 класу діти користуються пам’ятками.
|
Вчись читати правильно
1. Стеж, щоб очі рухались по рядку.
2. При читанні будь уважним до кожного слова.
3. Намагайся зрозуміти те, про що читаєш.
4. При читанні дотримуйся правил вимови
5. Намагайся не повертатися до читання вже прочитаного слова,
якщо зрозумів його.
6. Читай щоденно вголос і мовчки.
|
далі
|
