ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ЗМІСТУ УРОКІВ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
Бубнова І.С., ст. викладач кафедри теорії та методики виховання Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО
КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ЗМІСТУ УРОКІВ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
Відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти в галузі "Естетична культура" розроблено зміст навчальної програми "Художня культура" (9-11 кл.), за якою з 2009-2010 навчального року розпочато викладання в школах України.
Програма розрахована на вивчення курсу протягом трьох років, кожен з яких має свою особливість. Так, у 9-му класі відбувається узагальнення мистецьких знань учнів набутих у 1-8 класах на заняттях з образотворчого мистецтва (1-7 кл.), музичного мистецтва (1-8 кл.) або інтегрованого курсу "Мистецтво (1-8 кл.)" за двома напрямками:
1. Мистецтво в просторі культури (види мистецтва, специфіка їх художньо-образної мови та жанрова різноманітність, роль мистецтва у пізнанні світу). Розглядається також специфіка видів мистецтва, які входять до змістових ліній не забезпечених навчальним планом (театральне мистецтво та кіномистецтво).
2. Основи художньої культури, де дається загальне уявлення про культуру, форми її збереження, особливості художньої культури, художні стилі і напрямки.
Останню тему другого семестру "Художня культура рідного краю" можна вважати "забігом" до вивчення курсу "Художня культура України" для 10 класу, що розпочався у 2010-2011 навчальному році.
Особливість викладання курсу полягає у його побудові, що розглядається в історичному аспекті у таких хронологічних межах:
· Художня культура України від найдавніших часів до кінця XVI ст.
· Художня культура України ХVІІ- ХVІІІ ст.
· Українська художня культура ХІХ ст.
· Українська художня культура ХХ ст.
У кожному періоді висвітлюються питання розвитку образотворчого мистецтва, музичної та театральної культури. При вивченні культури України ХХ ст. пропонується розглянути і кіномистецтво.
Із скороченням часу на вивчення курсу з 35 до 17,5 годин виникли труднощі у плануванні матеріалу та організації навчально-виховної діяльності учнів. Програма пропонує об'єм змісту, що не цілком вписується в учбовий час. Відмітимо, що в завдання курсу не входить вичерпний виклад історії окремих видів мистецтва або розповідь про усі видатні твори. Для набуття досвіду вільного орієнтування в різних пластах культури не обов'язково детально і ретельно освоювати кожний з них. Досить відпрацювати модельні ситуації накопичення досвіду діалогічної взаємодії з об'єктами культури. Процес освоєння змісту курсу припускає, що в центрі вивчення культури кожного хронологічного періоду — людина, його уявлення про світ і своє місце у всесвіті, творча діяльність.
Вибір і кількість творів диктуються конкретною ситуацією уроку: эфективністю роботи з твором для досягнення цілей заняття, рівнем загальної культури учнів, наявністю текстів культури (зорові образи — слайди або компактдиски; аудіозаписи; кінофрагменти; літературні тексти та ін.). Передусім оцінюється їх здатність сприяти в процесі їх освоєння і наступного обговорення осмисленню тих проблем, які визначені як ключові для цього заняття. Педагог має право розширити круг творів (замінити деякі з них), але вибір повинен підкорятися загальній логіці програми і органічно вписуватися в контекст заняття.
Кількість творів, що розглядаються на занятті, не регламентована і залежить від змісту конкретного уроку і міри підготовки класу. Якщо в ході уроку не виходить обговорити усі заплановані тексти культури (наприклад, розгорілася дискусія, школярі поставили багато додаткових питань, висловлювали власний розсуд), не варто за всяку ціну прагнути «виконати план».
Програма не дає можливості повністю прослухати монументальні музичні твори (ораторія, опера, концерт, симфонія) від початку до кінця, дивитися кінофільм цілком. Отже, учитель повинен вибирати фрагменти, визначати мінімум, який буде потрібний і достатній. Практика показує, що доцільно використовувати не більше двох-трьох фрагментів на одному уроці, плануючи, щоб час їх звучання або перегляду співвідношувався з часом, відведеним на їх обговорення. Усі фрагменти повинні мати закінчений характер і не обриватися на півслові. При цьому важливо врахувати, що відібраний фрагмент дозволяє відчути специфіку художньої мови усього твору, стиль і особливості авторської манери.
Можна і навіть бажано розширювати коло обговорюваних творів, включивши ті, які учні бачили або чули або які вони самі хотіли б обговорити на занятті. Це дозволить зробити предметом обговорення те, що їм знайомо і цікаво.
Допомогою у економії часу на уроці може бути випереджаючий характер домашнього завдання (для курсу художньої культури такого роду завдання можуть складати значну частину, оскільки учням часом доводиться освоювати розділи світової культури впродовж 1-2 учбових годин). Самостійний пошук і аналіз інформації дозволить учням розширити уявлення про культуру, що вивчається, епоси, детальніше познайомитися з творчістю знаменитих майстрів, історією створення і існування мистецьких шедеврів.
Взагалі характер домашніх завдань визначається специфікою предмета, мета якого не може бути зведена до засвоєння основ наук. Домашні завдання мають бути спрямовані на те, щоб учень отримав можливість "опанувати максимальну кількість стратегій самореалізації в просторі культури". Вони мають бути націленими на освоєння учнями різноманітних способів взаємодії з об'єктами культури, що дозволяють проаналізувати і оцінити ці твори, скласти про них власну думку (значна частина завдань цього типу має бути пов'язана з освоєнням пам'ятників культурної спадщини і припускати відвідування музеїв, театрів, виставок, концертів, освоєння міського середовища). Домашні завдання повинні мати творчий характер і припускати переосмислення історико-культурного досвіду, що освоюється в курсі художньої культури, використання його у власній діяльності, формування певного досвіду створення текстів, коментарів, есе і висловлювань по різних проблемах.
У контексті загальних завдань, які ставляться сьогодні перед курсом, найбільш прийнятними видаються завдання, які дають можливість учневі включити культурну спадщину в особовий світ, пропонують ситуації, коли освоєння досвіду світової культури стає засобом розвитку і становлення особи. Виконуються вони учнями або усно, або у вигляді коротких записів в зошиті. Їх підсумки можуть підводитися в різних, формах. Для індивідуальних відповідей, пов'язаних з формуванням особової позиції, оптимальною формою пред'явлення роботи є презентація, яка дозволить учневі вибудовувати свою відповідь, спираючись на візуальні образи, і виявити при цьому власну індивідуальність.
Основною вимогою до таких робіт є особисте відношення учня до запропонованого матеріалу, наявність його оцінки, роздумів, власних версій.
Домашнє завдання, що припускає самостійне дослідження об'єктів міського і музейного простору, може обмежуватися письмовими відповідями на питання, які учневі пропонувалося вирішити безпосередньо в процесі діяльності. Проте робота, що представляється, не повинна носити характер індивідуального «звіту» або фактологічной довідки (картина художника … написана в ... року), головне в ній — роздуму, версії, гіпотези з приводу побаченого, осмисленого, підкріплені вагомими аргументами. Найбільшого ефекту при підведенні підсумків самостійної дослідницької діяльності дітей в міському або музейному середовищі вдається досягти при організації групової дискусії, яка дозволить учням висловити власні версії і відкоригувати їх в процесі обговорення. Учитель дістає можливість оцінити не тільки правильність відповідей і їх аргументованість, але і уміння учня презентувати результати своєї діяльності, відстоювати власну думку, переконувати і доводити. Такі підходи особливості вимоги до домашнього завдання актуальні для уроків не тільки художньої культури а й інших уроків мистецтва.
Насиченість уроку художньої культури вимагає від учителя високого рівня фахової підготовки, наявність відповідного матеріалу (відео, аудіо), технічних засобів (музичний центр, комп`ютер, мультимедійний проектор) та використання сучасних навчальних технологій.
Календарно-тематичне планування, що пропонується, ґрунтується на принципах цілісності, наступності, системності: дає можливість за вертикаллю прослідкувати вивчення тем уроків, збагачення понятійного апарату учнів та ознайомлення їх із короткими біографічними даними митців та їх творами для сприймання (вивчення мистецтвознавчої інформації), набуття умінь і навичок у практичній роботі, а за горизонталлю – підпорядкованість матеріалу та практичної діяльності темі уроку. Домашнє завдання є логічним завершенням вивчення теми, але, на відміну від інших навчальних предметів, має, як ми уже наголошували, не репродуктивний, а творчий характер.
Зміст уроків та визначені твори для сприймання були розроблені творчими міні-групами фахівців з мистецьких дисциплін у рамках експрес-курсів з проблеми викладання курсу "Художня культура України " 10 клас.
У Календарному планування подано декілька прикладів творчих практичних робіт для виконання на уроках та у позаурочний час, які вчитель може вибрати виходячи із підготовки своїх учнів або може бути запропоновано дітям на їх вибір.
Тож запропоноване Календарне планування є орієнтовним і може бути творчо використане вчителем.
Література
1. Ванюшкина Л. Современный урок МХК / Любовь Ванюшкина, Наталия Шейко. - М.: Чистые пруды, 2007. - 32 с. - (Библиотечка «Первого сентября», серия «Искусство». Вып. 6(18)).
2. Художня культура. 9-11 класи /Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Художньо-естетичний цикл. 5-11 класи. – К.: Перун, 2005.-233 с.
