НАШ СЛАВЕТНИЙ ЗЕМЛЯК (До 110-ї річниці з дня народження Є.Адамцевича)
19 грудня 1903 року (1 січня 1904 року) у родині залізничного службовця народився прославлений роменський кобзар в селі Солониця, під Лубнами. На другому році життя він, тяжко захворів на вітряну віспу і почав сліпнути.
Однак, це не вплинуло на розвиток дитини. Він ріс жвавим, допитливим, захоплювався театральними виставами, на які його водила мати. Від матері, дуже чутливої до мистецтва й поезії, а також і від батька, неабиякого виконавця українських пісень, Євген успадкував музичні здібності, що так знадобилися йому в житті.
Коли хлопцеві минуло одинадцять років, батьки віддали його до школи сліпих у Києві. Вчився Євген дуже добре, бо мав феноменальну пам'ять. Але хлопчику не довелося довго вчитися у школі. Його забрала до себе бабуся, дуже добра та щира людина, яка жила в Ромнах. Сюди ж переїхали і батьки Євгена. Так Ромни стали по суті постійним місцем його проживання.
В Ромнах Адамцевич знайшов своїх перших учителів гри на скрипці, кларнеті, а також на кобзі. Перемогло захоплення кобзою, особливо коли в 1925 році вів познайомився з віртуозом гри на цьому інструменті Мусієм Олексієнком.
Навчання давалося навіть цьому здібному юнакові не легко. «Як мені треба було очей!» – говорив він пізніше, пригадуючи часи оволодіння кобзою. Але сила волі і талант, помножені на вперту працю, перемогли. Адамцевич став непересічнім майстром кобзарської гри. Згодом його друг Єгор Мовчан дивувався: «Як той Адамцевич грає? Наче у нього не одна кобза, а кілька!».
Слава Адамцевича все більше росла і ширилась. У1939 році його було запрошено на Республіканську нараду кобзарів і лірників, наступного року – на Всесоюзну нараду співців у Москві. Все це надихало народного митця, підказувало йому нові пісні, нові творчі плани. Однак багатьом з них не судилося збутись, – на перешкоді стала війна.
У післявоєнний час роменський кобзар з новою силою і натхненням поніс у маси своє мистецтво. Він відгукувався на всі важливі події.
В 1969 році з групою народних співців успішно виступав у Київській, Тернопільській Івано-Франківській, Львівській областях, а в 1970 році у Москві та в 1971 р. у Ленінграді.
У репертуарі Є. Адамцевича переважали українські народні пісні (історичні про Байду, Морозенка, Палія, Супруна; родинно-побутові; гумористичні й сатиричні), серед яких оригінальні «Суд Байди», «Славно твоя кобза грає». Співав пісні «На захід сонце вже схилилось» на слова А. Карпенка, думу-пісню «Євшан-зілля» на слова М.Вороного, «Ти лети, мій спів, з мольбою» на слова В. Александровича, пісні на вірші Т.Шевченка, Я.Щоголіва, О.Олеся, М.Некрасова, П.Ж.Беранже. Створив кілька власних творів, серед яких «У неволі», «Дума про Івана Федька» тощо.
Загальновизнано, що він є автором славетного «Запорозького маршу». Це, зокрема, засвідчує і листування з кобзарем відомого дослідника кобзарського мистецтва О. А. Правдюка. В одному з листів до нього Євген Олександрович писав: «Тепер відносно Запорізького маршу. 1926 року я почув мелодію, першу частину від кобзаря Полотая Івана Кириловича, другу частину – мажорну сам склав, і з’єднавши до купи, дав назву Запорізького маршу».
Уперше публічно Євген Адамцевич виконав марш 1969 року на концерті в Київському оперному театрі імені Тараса Шевченка. Очевидці так описували концерт: «У неймовірному потягові сердець за мелодією люди підводилися з місць. Вибухнула ще нечувана під цим склепінням громовиця оплесків…».
В останні роки свого життя Є.Адамцевич часто виступав на велелюдних зібраннях і концертах у Києві, Москві, Ленінграді, Мінську, Севастополі, Харкові, Сумах, в Алтайському краї. Його як митця шанували видатні письменники і вчені, такі як Павло Тичина, Максим Рильський, Юрій Соколов.
До останніх своїх днів Євген Адамцевич не випускав з рук кобзи. Тільки смерть, що спіткала кобзаря 20 листопада 1972 року в Криму (у селі Холмівці Бахчисарайського району), змусила замовкнути його порадницю. Але зроблене і створене ним не підвладне смерті, - воно належить народові, назавжди увійшовши у його духовну скарбницю.
Використані джерела:
Охріменко П.П. Ознайомлення з жиіттям і творчістю роменського кобзаря Євгена Адамцевича. Суми, 1966. – 16 с.
Адамцевич Євген Олександрович. Режим доступу: http://vikcentr.narod.ru/adamcevich.html
Запорозький марш. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/
Литвиненко-Орлова Н. Відкритий лист до Українських Громад Світу!http://kobza.com.ua/kultura/4681-vidkrytyi-lyst-do-ukrainskykh-hromad-svitu.html
