ЛІНГВОСЕТ «ГОВОРІМО УКРАЇНСЬКОЮ!»
Українська мова – невичерпне джерело цікавих слів та понять. Одним із таких слів є слово «кебета». Його використовують на позначення інтелектуальних людських якостей.
У сучасній українській мові слово «кебета» означає «здібність, уміння, хист, розум». Це слово є розмовним і використовується, переважно, у побуті.
Етимологія слова «кебета» не до кінця зрозуміла. Деякі дослідники вважають, що воно походить від тюркського слова «хибе», яке означає «природжена здібність, дар, хист». Інші вважають, що воно походить від українського слова «кеба», яке означає «здібність».
Також це слово використовується у фразеологізмі «мати кебету», тобто уміти гарно робити щось, розумітися на чомусь.
Мати кебету – синоніми: мати тяму, мати розум, мати «олію» в голові.
Мати кебету – антоніми: не мати хисту, не мати клепки, не мати царя в голові.
Слово кебета також зустрічається у драмі М. Кропивницького «Олеся» (1891): «А ке, принеси мені води, побачу, чи є у тебе до того кебета?» та у творі М. Стельмаха «Хліб» (1962): «Виміряти ліс – не така вже й проста справа, не у всякого вистачить кебети».
