ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ
25 листопада – четверта субота місяця –День пам’яті жертв голодомору. У цей День Україна і світ вшановують убитих голодом під час геноциду 1932-1933 років.
Голодомор – масовий штучно організований голод, влаштований комуністичним режимом, шляхом насильного вилучення продовольчих запасів у селян, що поєднувалось із широкими репресіями проти різних верств населення. Голодом було вбито мільйони людських життів. Страшні обставини злочину унеможливлюють встановлення точної кількості смертей невинних людей та невичерпного поіменного списку жертв.
Пам’ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовані слова про голод. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду.
А так умирала майже вся Україна. Моторошний парадокс: умирали на всеплодючих чорноземах, на безмежних полях і ланах, усіяних житом і пшеницею, на дбайливо доглянутих городах з рясним урожаєм. Чому вмирали? Бо в людей забрали все, до останнього колоска, до останньої зернини.
За 17 місяців, 1932-1933 років, убито понад 7 мільйонів людей в Україні і 3 мільйони українців поза її межами. Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня... Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим.
Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Головною причиною Голодомору історики називають політику тоталітарного сталінського режиму щодо українців. Коли люди голодували, влада не лише не припинила примусове відбирання їжі. Навіть не приймала допомогу інших країн, а навпаки – кинула всі сили на те, щоб ізолювати «голодні» райони. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений Голодомор 1932-1933 рр.
За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 1932-1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення населення України, якою скористався тоталітарний комуністичний режим.
Всеосяжність цієї національної катастрофи можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного, хто вважає себе цивілізованою людиною. Ніколи нічого не забудуть ті, хто пережив страшні дні голоду. На десятиліття можна закреслити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію на догоду диктаторів чи ідеології. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про ті страшні роки, про ті страшні події. Це – наша історія, і ми повинні знати та пам’ятати її.
Історія органічно пов'язана з пам’яттю, яка долає невпинний час, долає забуття. У цьому непересічна культурна значимість пам'яті. Безпам’ятство – це невдячність перед минулим і безвідповідальність перед майбутнім. Щоб не помилятися в майбутньому, ми повинні пам'ятати про свої помилки в минулому.
У XX столітті Україна пережила три Голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим.
Для проведення виховних годин у закладах загальної середньої освіти, рекомендуємо наступні інтернет-джерела:
- Спогади Федорченко Олександри Іванівни (1926 р.н.), м. Ізюм Харківської обл. (https://youtu.be/jjg03mH-vpc);
- Короткометражний фільм «Червоне намисто» (https://youtu.be/_3L9dN2x5GA);
- Голодний Дух – День пам’яті жертв Голодомору (https://youtu.be/baHXUzq3VPM?list=PLNf2_AHSK02yxG45tJjZZb7h57R1MvmIg);
- Маловідомі фотографії Голодомору 1932-33 років з фонду Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Пшеничного (https://www.radiosvoboda.org/a/holodomor-photo-1932-1933/28871830.html);
Фотоматеріали Державного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» (https://memorialholodomors.org.ua/uk/famines/1932-1933/photos/).
Пам’ятаймо: щоби не допустити трагедії у майбутньому – не можна забувати про минуле.
Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не лише для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоби подібне ніколи не повторилося.
Вшанувати пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років можна, долучившись до загальнонаціональної акції «Запали свічку», яка відбудеться у 4 суботу (25 листопада), у День пам’яті жертв Голодомору.
