ЛІНГВОСЕТ «ГОВОРІМО УКРАЇНСЬКОЮ!»
Однією з головних складових зовнішнього вигляду будь-якої людини є зачіска. Зустрічають не тільки по одежі, але й по зачісці. Мало хто знає, що зачіску наші пращури називали джереґе́ля.
Джереґе́ля (найчастіше вживали в множині − джереґе́лі) – назва саме жіночої зачіски в Україні.
Походження назви незрозуміле: деякі дослідники виводять це слово з польського «ceregiela» = «церемонія, метушня»; множ. «ceregiele» = «церемонії». У значенні − зачіска «церемоніальна; дуже складна».
Тут заплітали джереґелі,
Дробушечки на головах…
А в комин сужених питали,
У хатніх вікон підслухали,
Ходили в північ по пустках.
І. Котляревський
«Джереґелі – це коси, дрібно заплетені й викладені вінком на голові», − пояснював Іван Котляревський незрозуміле вже тоді слово. Засновник сучасної української літератури, Іван Петрович Котляревський, використав цю рідкісну назву зачіски в гумористичній поемі «Енеїда» (1798 рік).
Згадана в І. Котляревського таємнича зачіска «джереґелі», за припущеннями деяких дослідників, може виявитися похідною від «зачіски богині квітучої природи» − Деметри (у греків). Зачіска Деметри могла мати вигляд вінка з колосків або вінка з волошок.
Слово джереґелі (джегерелі) також зустрічається в романі О. Стороженка «Марко Проклятий» (1879): «Джегерелі і дробушки ще не поразплітались, тільки довга коса...».
