ЛІНГВОСЕТ «ГОВОРІМО УКРАЇНСЬКОЮ!»
Верес − вічнозелена рослина, широко розповсюджена на Поліссі. Пахучі суцвіття вересу розпускаються в серпні й цвітуть аж до кінця жовтня. Найпишніше рожево-бузкові квіти вкривають піщані пагорби, торф'яники та соснові бори саме в сі́вні.
Сі́вень, ве́реснець, реву́н, «ба́бине лі́то» – такі назви має перший місяць осені вересень, що означає «вересовий місяць», тобто час збирання вересового меду та винограду.
Назва врѣсень, вре́сень засвідчена ще в давньокиївських писемних пам'ятках. Пізніше вре́сень і повноголоса форма ве́ресень траплялися в староукраїнських джерелах XVI-XVII століть.
Сучасна назва вересня стала загальноприйнятою не так давно − лише на початку ХХ століття. У давньоруській мові вересень офіційно називався «ру́єн», у народі ж його нарекли «ревуно́м», саме на початку осені починали ревти лосі та олені, влаштовуючи шлюбні герці. На Заході України вересень здавна називали «сі́вень» та «ма́їк», що пов’язано з масовою сівбою збіжжя і «маянням» (сходом) озимини. На Поліссі вересень часто називають «бабиним літом». Ця назва прийшла з давнини, коли жінки важко працювали в полі не помічаючи, як літо швидко минало. Тому природа дарувала їм бабине. Якщо в перший день «бабиного літа» ясно, то й осінь буде теплою й світлою.
А ще в народі підмітили: коли дощить 3 вересня, то дощитиме ще цілий місяць; коли 6 вересня – то природа обіцяє суху осінь. Теплу й довгу осінь провіщає й вересневий грім. Сухий вересень – на пізню зиму, багато літає павутиння – на теплу осінь і холодну зиму.