ЛІНГВОСЕТ «ГОВОРІМО УКРАЇНСЬКОЮ!»
Згідно з народними прикметами, наприкінці спекотного серпня або на початку оксамитового вересня, виконавши свій батьківський обов’язок, починають збиратися ключами й відлітати бу́зьки.
Чорногу́з, бу́сол, бу́сел, бу́зько, бу́зьок, боцю́н, боця́н, га́йстер, жабої́д, весе́лик − таку назву має найбажаніший птах для українців − лелека.
Лелека – священний птах, покровитель сім'ї та рідного дому в українській міфології. Це − символ любові до батька-матері, які благословили тебе на світ, символ сімейного благополуччя.
Щодо походження слова лелека є кілька версій. Згідно з одною, приніс цей птах на своїх крилах назву тюркського походження «ляльок».
З давніх-давен український бог шлюбу та кохання називається Лель. Земною священною іпостассю Леля вважався i вважається лелека. Трепетні, лагiднi, майже нiжнi стосунки українців з лелекою обумовлені саме тим, що лелека приносить діточок. Цiлi народи називались іменем лелеки.
Латинською лелека – сiconia. Слово «гайстер» прийшло з німецької і означає «той, хто приносить дітей». Гайстерякою називають чоловіка-гуляку. Птах із чорним наростом ззаду – чорногуз, бо «ґудзь» – українською вузлик.
Назви бусол, бузько, боцян поширені більше в західній частині України. Боцян є назвою, спільною із західнослов’янськими, зокрема з польським bocian, що походить, очевидно, від східнослов’янського слова BOTAT − «тупати, дибати».
Досі існує така прикмета: якщо побачиш одного лелеку, то цілий рік будеш сам; а якщо двох, то будеш у парі.
Наші пращури, побачивши в небі ключ, приказували: «Із чужої сторононьки повертайтесь додомоньку!». При цьому годилося загорнути в хустину грудочку землі й тримати її до весни. Помітивши перших птахів, що поверталися з вирію, ту грудочку одразу закопували в полі чи городі. Це означало, що весна буде щедрою й буйною.
