ЛІНГВОСЕТ «ГОВОРІМО УКРАЇНСЬКОЮ!»
Буяють зеленню парки, стоять сухі й ясні дні, у садах жовтіють, рум’яніють, червоніють яблука, груші. Синіють сливи, звисають янтарні, фіолетові грона винограду. Неозорі поля стиглих хлібів тішать око майбутнім урожаєм. На порозі восьмий син року − жнивець, останній місяць літа.
Ко́пень, хлібочо́л, жниве́ць – таку назву мав серпень. Назви «серпень», «жнивець» утворені від слова «серп» − знаряддя, яким ще в давнину жали зернові, і означає «місяць серпа, жнив».
Інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: густа́р, хлібочо́л, зоря́ничник, бари́льник.
В українських діалектах засвідчені й інші народні назви: ки́вень, ки́вотень (від того, що тварини від надокучливих комах кивають головою), ко́пень (від того, що на полях вже з'являлися копи жита).
Цікаву назву мав місяць серпень у староукраїнській мові — за́ревъ. Учені-етимологи пов’язують її з дієсловом заревати (укр. ревіти). Цей місяць, за спостереженнями наших предків, був порою гону оленів, коли їх протяжний рев наповнював ліси.
У прадавніх слов'ян цей період року мав назву «Місяць Лелеки» й символізував сімейний затишок, доброзичливість, надію на продовження роду й зміцнення сім'ї.