ХІМІЧНА БЕЗПЕКА ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ У ВОЄННИЙ ЧАС
В умовах війни, яку проти суверенної України розпочав російський агресор, одним з найважливіших питань є збереження здоров’я та життєздатності цивільного населення України. Враховуючи, що Україна має високий потенціал хімічної промисловості, під час диверсійних дій російської армії можуть бути пошкоджені засоби хімічного захисту на промислових підприємствах, що нестиме безпосередню загрозу враження населення. Тож вважаємо за необхідне наголосити на першочергових діях цивільного населення у разі враження окремими хімічними сполуками.
Найбільшу небезпеку під час проведення інтенсивних військових дій становлять вогнесуміші.
Сучасні вогнесуміші, або як їх часто помилково називають «напалм», поділяють на чотири основні групи:
- металізовані суміші (пірогени);
- напалм;
- термітні запальні вогнесуміші;
- самозаймисті вогнесуміші (різновиди звичайного і пластифікованого фосфору).
Корпус авіаційних бомб при зіткненні з ціллю руйнується спеціальним зарядом, і речовина у вигляді гарячих частинок розлітається на відстань до 100 і більше метрів, створюючи суцільну зону вогню і великий осередок ураження. Температура горіння може сягати 1200 °С. У зоні горіння діють наступні вражаючі фактори: полум’я, теплова радіація (інфрачервоне випромінювання), висока температура навколишнього середовища, токсичні продукти горіння (дим, чадний газ, пари фосфору та ін.). Крім того, застосування такої зброї спричиняє психічний деморалізуючий вплив. Вражаючі фактори діють на організм одночасно, приводячи до виникнення комбінованих опіків: глибокі великі опіки, ураження органів дихання (як тепловим фактором, так і продуктами горіння), отруєння чадним газом, загальне перегрівання організму, ураження очей, психічні розлади.
Зазвичай при ураженні бойовими речовинами виникають глибокі опіки, найчастіше відкритих ділянок тіла, з омертвінням не лише шкіри, але й розташованих глибше тканин (м’язів, сухожилків, кісток). За опіків напалмом через 20-40 хв. у потерпілого розвивається виражений набряк повік і тимчасове осліплення. Напалм викликає комбіновані опіки, що характеризуються тяжчим перебігом опікового шоку. У потерпілих швидко розвивається виражена інтоксикація, опікове виснаження. Відторгнення змертвілих тканин відбувається повільно, тяжко протікають інфекційні процеси в опіковій рані, швидко наростає вторинна анемія. Після загоєння напалмових опіків залишаються обширні келоїдні рубці. Особливу увагу в цій групі речовин варто приділити білому фосфору.
Наведемо порядок дій надання першої медичної допомоги за ураженні бойовими вогнесумішами.
- Перша медична допомога потерпілим з проникненням часток білого фосфору в тканини полягає:
1) У промиванні великою кількістю води або накладанні рясно змочених водою пов’язок, які постійно мають бути мокрі.
2) За можливості необхідно занурити уражену ділянку у воду, адже за відсутності кисню температура реакції фосфору різко впаде. Найбільш частою помилкою є покриття травмованої ділянки жирними розчинами для недопущення кисню, оскільки фосфор є жиророзчинною сполукою і внаслідок цих дій він проникне глибше в тканини.
3) Основною допомогою буде видалення часток фосфору. Для цього в польових умовах підійде сталевий ніж, щоб методом вискоблювання очистити ранову поверхню.
4) Уникайте потрапляння речовини на руки.
У процесі ліквідації наслідків ракетних обстрілів та авіаційних ударів противника, а також виготовленні запалювальних сумішей для супротиву російському агресору, може виникнути загроза хімічних опіків відкритих ділянок тіла.
Хімічні опіки виникають у разі потрапляння на шкіру або після прийняття в середину лугів, сульфатної, нітратної, хлоридної, фторидної кислот, каустичної соди, арґентум нітрату, цинк хлориду тощо. Кислоти і солі важких металів спричинюють зсідання білків і зневоднювання тканин, унаслідок чого настає коагуляційний некроз з утворенням щільного струпа. Луги розчиняють білки й омилюють жири, внаслідок чого виникає глибоке ураження тканин з утворенням білого м’якого струпа, настає так званий колікваційний некроз тканин.
Наведемо порядок надання першої медичної допомоги постраждалому з хімічними опіками:
- Переконайтеся у безпечності місця події і тільки після цього надавайте допомогу постраждалому. Якщо місце небезпечне, дочекайтеся прибуття рятувальників.
- За необхідності припиніть дію хімічного фактора на постраждалого. Перенесіть пацієнта у безпечне місце. Змийте хімічні засоби великою кількістю чистої види.
- Проведіть огляд постраждалого, визначте притомний він чи непритомний, з’ясуйте наявність дихання. Зупиніть кровотечу і забезпечте прохідність дихальних шляхів.
3.1. Попросіть когось або самостійно викличте бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.
3.2. Якщо в постраждалого відсутнє дихання, розпочніть проведення серцево-легеневої реанімації.
- Якщо в постраждалого опіки концентрованими кислотами (окрім сульфатної) поверхню опіку необхідно протягом 15-20 хв. обмити струменем холодної води.
- Якщо в постраждалого опіки сульфатною кислотою, то для нейтралізації залишків кислоти застосовують розчини основ: 2-3 % розчин питної соди (1 чайна ложка на склянку води). Сульфатна кислота при взаємодії з водою виділяє тепло, що може посилити опік.
- Якщо в постраждалого опіки основами. Місця опіків, зумовлених основами, необхідно добре промити під струменем холодної води, а потім обробити 2% розчином оцтової або лимонної кислоти (лимонний сік). Після обробки на обпечену поверхню слід накласти асептичну пов’язку або пов’язку, змочену розчинами, якими оброблялись опіки.
- Опіки негашеним вапном змивати водою не можна. Для цього використовують олію або масло, проводять механічне вилучення шматочків вапна.
- Промивання опікових поверхонь, нейтралізацію агенту і транспортування потерпілого слід проводити за умов адекватної аналгезії.
- У жодному разі не залишайте постраждалого без нагляду. До прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги періодично перевіряйте стан постраждалого.
Однією з найнебезпечніших сполук для організму людини є амоніак. Амоніак – безбарвний газ, що набагато легший за повітря, з характерним різким запахом нашатирного спирту. З повітрям він утворює вибухонебезпечну суміш. Ознаки отруєння амоніаком – нежить, кашель, важке дихання, задуха. При цьому підвищується серцебиття, порушується частота пульсу.
Нагадаємо порядок дій за отруєння людини амоніаком:
- Одягніть протигаз і виведіть ураженого на свіже повітря.
- Дайте йому теплого молока з боржомі або содою.
- При задусі необхідно забезпечити кисневу терапію.
- При спазмі голосових щілин прикласти тепло до шиї, використовувати теплі ванночки, інгаляцію.
- За зупинки дихання необхідно провести штучне дихання.
- При попаданні парів амоніаку в очі – промиваємо водою, або 0,5 – 1% розчином галунів, вазеліновою або оливковою олією.
- За ураження шкіри амоніаком необхідно обмити вражену ділянку водою та зробити примочки 5%-ного розчину ацетатної або лимонної кислоти.
У процесі бомбардування нафтобаз, АЗС може бути загорання нафтопродуктів, за неповного згорання яких утворюється чадний газ. Чадний газ – безколірна речовина без запаху. Оскільки цей газ не подразнює верхні дихальні шляхи людини, отруєння відбувається непомітно. Головна небезпека полягає в тому, що чадний газ через легені швидко поступає у кров, де блокує гемоглобін, у результаті чого наступає кисневе голодування. Особливо чутливі до чадного газу діти, вагітні жінки, люди з хворобами легень та серця. Якщо концентрація чадного газу у повітрі значна, людини втрачає свідомість, з’являється корч та наступає смерть. Проте часто спостерігається поступовий розвиток симптомів отруєння чадним газом. Це головний біль, шум у вухах, нудота. Якщо дія чадного газу продовжується, то розвивається загальна слабкість, сухий кашель, блювання, свідомість ще зберігається.
Важливо знати послідовність дій за отруєння чадним газом:
- Потерпілого винести на свіже повітря.
- Покласти під голову подушку, розстебнути комір та пояс.
- За можливості здійснити кисневу терапію.
- На голову та груди покласти холодний компрес і змочений водою шматок тканини, рушника чи носової хустинки.
- Якщо потерпілий при свідомості – напоїти міцним чаєм чи кавою. Ні в якому випадку не давати алкоголю.
- При втраченій свідомості – дати нюхати змочену нашатирем вату, але обережно, щоб не задати опіків.
- Якщо потерпілий не дихає, необхідно здійснити операції з штучного дихання.
- Після надання першої допомоги викликати швидку медичну допомогу.
У разі враження підприємств хімічної промисловості може бути небезпека враження органів дихання хлором. Хлор –зеленувато-жовтий газ з різким запахом, набагато важчий за повітря. Під час потрапляння у повітря хлор утворює з водяним паром білий туман. Ознаки отруєння хлором – різкий біль за грудиною, сухий кашель, блювання, задуха, порушення координації рухів, сльозотеча.
Перша допомога за отруєння хлором:
- Вивести постраждалого поза зоною дії отруйної речовини.
- Забезпечити доступ дії чистого повітря.
- Зняти забруднений одяг, теплою водою обмити контактуючі ділянки шкіри.
- У разі враження очей промити великою кількістю води або слабким розчином питної соди.
- Полоскання ротової порожнини та носа содовим розчином для мінімізації ушкодження слизових оболонок, застосування інгаляцій з додаванням питної соди.
Оптимальні дії в умовах викиду хлору:
– виходити із зараженого району перпендикулярно напрямку руху вітру;
– покинути квартиру (будинок), виключити при цьому всі електронагрівальні прилади, взяти документи та гроші;
– якщо неможливо покинути квартиру (будинок), треба негайно здійснити її герметизацію (заклеїти вікна, вентиляційні отвори, щілини у дверях);
– вдягнути засоби індивідуального захисту: протигази з відповідною коробкою, респіратори, ватно-марлеві пов’язки, змочені 2%-ним розвитком соди.
Оскільки хлор важчий за повітря, він накопичується на низьких ділянках, підвалах, тунелях. Враховуючи його властивості, необхідно використовувати верхні поверхи висотних будинків та виходити із зараженого району по підвищених місцях.
Таким чином, елементарні знання про засоби протихімічного захисту у випадку враження отруйними сполуками надасть можливість мінімізувати наслідки дії цих речовин, а значить і людські втрати під час воєнних дій.
О. Гиря, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки,
спеціальної освіти та менеджменту
