(14.04) Літературно-мистецька зустріч із поетесою Людмилою Ромен
9 квітня 2008 року о 12.30 Сумському ОІППО в рамках культурологічного освітянського проекту «Інноваційні підходи у відродженні фольклорних і літературних традицій Слобожанщини»відбулася літературно-мистецька зустріч із Людмилою Ромен - (Людмила Валентинівна Шевченко) поетесою, композитором, народною майстринею.
Фото: Витинанками майстрині прикрашені її твори
Людмила Ромен народилася у місті Ромен, що на Сумщині. Закінчила Сумське вище училище культури та мистецтв ім. Д.С. Бортнянського. Працювала музичним педагогом. З 2001 року вона член Національної спілки письменників України. Людмила Ромен за 15 років своєї творчості написала 7 книг лірики: «На вітрянім вогні», «Яблука з неба», «Мовчать дерева роду», «Горобина ніч», «Білий лебідь – лебідь Чорний», «ПроСТО тріолети», «Грім».
Останні названі книги сколихнули літературний спокій. Поетеса занурюється у світ прадавньої сакральної української хліборобської культури, у Всесвіт Любові, де вперше одухотворились сутності Жінки і Чоловіка.
Журналіст О. Лобода про твори зі збірки «Білий лебідь – лебідь Чорний» написала так: «Балансуючи між почуттями, магією звучання та смислом, непомітно для себе стаєш добровільною бранкою майстерності її поетичного слова. Волхвема – унікальний твір про таїнство кохання, про святість сімейного вогнища. Її замовляння і злюби відвертіші за найзвабливіше еротику, за словами письменника С. Плачинди «шалений темперамент на ґрані божевілля»».
Головна тема творів Л. Ромен – це душа Жінки, у якій зароджується, розквітає, пригасає та знову оживає Все любов.
Людмила Ромен є автором тридцяти фортепіанних творів, більше сотні пісень на власні слова та слова українських поетів.
6.
Це ваша липа в небо зацвіла!
Се небо пахне липою і вами!
Бджолино мерехтить аж над Сумами,
Аж над Сумами золоте гілля!
Проллє ваш голос сріблотінь тепла:
Дні-стільники наповняться медами.
Це ваша липа в небо зацвіла!
Се небо пахне липою і вами!
В це небо мрій прикликала бджола.
Се срібло стріло Вашими руками.
І вже не квітом – сипало зірками.
Між Ваших вустдо краплі протекла.
Це Ваша липа в небі зацвіла!
Догорає день.
Сонце похилилось. Догорає день.
Павутинку ночі зіронька пряде.
Полином пропахла вечорова мить.
Під вербою хвиля Місяця приспить.
Достигає літо щастям молодим,
А душа збирає із лугів меди,
Живокостом квітне ще, іще, іще,
У любов високу, у високий щем!
Зацвіта жовто-блакиттю тепло вдаль.
Сонце віддзвеніло. Мов сумний скрипаль,
Серце причаїлось. Наплива роса.
У смеркання м’яко відступа краса.
Вечоріє Доля. Жодних сподівань.
Відмирає листя. Замовка трава.
Проступає тиша тінями в гаю,
І кує зозуля про печаль мою.
|
